4 лютого - 80 років від дня народження Бориса Миколайовича Мозолевського

(1936—1993), українського археолога, історика, поета

Мозолевський Борис Миколайович 

історик, археолог, скіфолог, поет

( 1936 – 1993 ) 

Біографічна довідка

      У нас є поети-політики, поети-художники... Поет-археолог наразі один - Борис Мозолевський. Його вірші пахнуть космічно-степовим вітром. Його поезія глибока, як небо України.
                     Ігор Павлюк 

      Мозолевський Борис Миколайович народився 4 лютого 1936 року в селі Миколаївка Веселинівського району на Миколаївщині в селянській родині. Батько загинув на фронті, мати виховувала Бориса сама, після закінчення сільської школи-семирічки Борис став вихованцем при Одеській спецшколі військово-повітряних сил. Після розформування школи був вихованцем однієї з частин ВМФ аж до вступу до військово-морського авіаційного училища в Єйську, яке не закінчив через дострокову демобілізацію.
      Після демобілізації переїхав до Києва, де протягом майже 10 років працював кочегаром на заводі залізобетонних виробів і з 1958 року заочно навчався на історико-філософському факультеті Київського державного університету, який закінчив 1964 року.
      Ще в школі проявився поетичний талант Бориса, отже в Києві він продовжував писати вірші. Після закінчення університету працював з 1965 до 1968 року редактором у видавництві «Наукова Думка» у Києві, редагуючи видання археологічної тематики. Цього часу він ближче знайомиться з археологією і, в одній з експедицій, з видатним українським археологом О. І. Тереножкіним. Це знайомство на довгі роки пов'язало Б. Мозолевського з археологією.
      Із 1969 до 1970 р. брав участь в експедиції, яка досліджувала Гайманову Могилу.
      Одна з найважливіших дат у житті Бориса Миколайовича – це 21 червня 1971 року. Під час археологічних досліджень Товстої Могили зроблено сенсаційну знахідку – багате скіфське поховання, серед скарбів якого була золота скіфська пектораль. Одягнувши її на шию і замаскувавши старою тілогрійкою, Мозолевський інкогніто доставив безцінну знахідку до Києва.
      Того ж року він став молодшим науковим співробітником Інституту археології АН УРСР. Після розкопок Товстої Могили Борис Мозолевський став одним із найавторитетніших дослідників великих скіфських курганів. 1979 року видавництво «Наукова думка» випустило його монографію «Товста Могила», прекрасно ілюстровану й художньо оформлену. 1980 року він блискуче захистив кандидатську дисертацію; тема якої – скарби з Товстої Могили. Із 1986 року і до кінця життя Борис Мозолевський працював завідувачем відділу, потім– сектору скіфської археології Інституту археології НАНУ. У ці роки він займався проблемами етногеографії Скіфії, паралельно проводячи польові дослідження. Останні два роки працював над докторською дисертацією, яку так і не встиг завершити.
      Борис Миколайович також не опублікував автобіографічну ліричну поему «Думу про степ». За нього це потім зробили його дружина, професійний редактор Віра Данилівна Мозолевська.
      З іменем Бориса Мозолевського в українській археології пов’язано багато чудових відкриттів. Достатньо пригадати Хомину, Денисову, Завадські, Реп’яхувату, Товсту, Жовтокам’янську Товсту, Бабину, Водяну, Соболеву могили та інші кургани, дослідження Чортомлика, аби зрозуміти, що можна говорити про «епоху Мозолевського» у вітчизняному скіфознавстві. Борис Мозолевський опублікував 55 наукових та популярних досліджень, найвідоміші з них – монографії «Товста Могила» (1979р.), «Мелітопольський курган» (1990р.), «Скіфський степ» (1983р.).
      Борис Мозолевський чудово поєднав у собі якості досвідченого дослідника археологічних пам’яток, умілого організатора експедицій, а також проникливого лірика, поета тонкої душі. Перші поетичні збірки вийшли російською мовою: «Начало марта» (1963), «Шиповник» (1967), «Зарево» (1971). Потім одна за одною збірки віршів українською: «Веретено» (1980), «Кохання на початку осені» (1985), «І мить, як вік» (1986) і найпопулярніша збірка «Дорогою стріли» (1991). 1971 року був прийнятий до Спілки письменників України. Видав 8 збірок поезій, лірично-прозову повість. Він був i поетом-особистістю, i вченим-особистістю. Особистістю талановитою, багатогранною, самодостатньою.
      1993 року, незадовго до його смерті, об’єднаним рішенням Інституту археології НАН України та Київської Академії Євробізнесу Борисові Мозолевському було присуджено Міжнародний диплом «Золотий скіф», який він не встиг отримати. Він пішов із життя 12 вересня 1993 року.
      Борис Миколайович Мозолевський помер від тяжкої хвороби 13 вересня 1993 року. Похований на Байковому цвинтарі у Києві. 1998 року на могилі споруджено пам’ятник. Слова з його останнього вірша, викарбувані на могильній плиті:

За добро, що робив я на світі,
За усі мої муки й жалі,
Я воскресну в тридцятім столітті
І пройдусь по коханій землі.

Твори

• Товста Могила. – К.: Наукова думка, 1979. – 251с.: ілюстр.

---

• Білі Сни : [вірші : для дітей дошк. віку] / Б. М. Мозолевський ; [упоряд. В. Мозолевська ; худож. І. Григор’єв]. - К. : Власті, 2003. - 24 с. : ілюстр.
• Герри; Битва після переговорів; Балада про рідну пісню; Смерть Івана Сірка: [поезії] // Література рідного краю: посібник – хрестоматія.– Миколаїв, 2003. – С.106 – 110.
• Дід Мороз:[вірш]: Передріздвяна феєрія // Дніпро. – 2009. – N12.– C. 105 – 106.
• Дума про степ: лірична поема // Дніпро. – 1996. – N11 – 12. – C.6– 50.
• Поклик степу: [поезії] //Літературна Україна. – 2006. – 9 лют. – С.5
• Скіфський степ : [уривок з книги] / Б. Мозолевський // Культура і життя. - 2006. - №7-8(22 лют.). - С. 3.
• Снігопад : [вірш] / Б. Мозолевський // Малятко. - 2012. - N 12. - С. 2 : цв.ил.
• Степ. Учителю: [вірші] // Краєзнавчий альманах. – 2006. – №1. – С.46.

Література про життя і творчість

• Борис Мозолевський: (1936 – 1993) // Література рідного краю: посібник – хрестоматія. – Миколаїв, 2003. – С.105.
• Борис Мозолевський // Письменники Радянської України. 1917 – 1987: бібліогр. довідник.– К., 1988. – С. 415.
• Мозолевский Борис Николаевич // Николаевцы. 1789 – 1999: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 231.
• Мозолевський Борис Миколайович // Короткий довідник з історії України. – К., 1994 – С. 156.
• Мозолевський Борис Миколайович, поет, археолог // Літературна Миколаївщина в особах: бібліогр. покажчик. – Миколаїв, 2001. – С.62.
• Власов В. Скіфська пектораль / В. Власов, О. Данилевська // Власов В., Данилевська О. Визначні пам’ятки України. – К.: Махаон-Україна, 2009. – С. 18 – 25: іл. – (Події і люди української історії)
• Гузенко Ю. І. До 70-річчя від дня народження нашого земляка Б.М.Мозолевського – історика, археолога, скіфолога, поета / Ю.І.Гузенко, В. П. Шкварець, Г. П. Шкварець // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. V Миколаївська обласна краєзнавча конференція. – Миколаїв, 2004. – С. 329 – 333.
• Нізовський А.Ю. Пектораль із Товстої Могили / А.Ю. Нізовський// Нізовський А.Ю. Сто великих реліквій і скарбів України. – К.: Арій, 2009. – С. 236 – 240: ил. – (100 великих)
• Низовский А.Ю. Пектораль из Товстой Могилы / А.Ю.Низовский// Низовский А.Ю. Сто великих реликвий и сокровищ. – М.: Вече, 2005. – С. 272 – 276: ілюстр. – (Золотая колекция «100 великих»)
• Поема золотого сяйва: [21 червня 1971 року археолог і поет Б.Мозолевський знайшов скіфську пектораль] // Український календар– 96. – К, 1995. – С. 195 – 196.
• Попова Г. Про взаємини та особисту дружбу з Б. М. Мозолевським у споминах А.В. Харлановича / Г. Попова, В. Шкварець // Краєзнавчий альманах. – 2006. – №1. – С.35 – 39.
• Старовойт Л. В. Духовний потенціал творчості Бориса Мозолевського / Л. В. Старовойт // Старовойт Л. В. Письменники Миколаївщини: літературно-критичні матеріали до курсу «Літературне краєзнавство»: навч. посібник. – Миколаїв, 2007. – С.108 – 116.
• Стачко В. Спомини про окремі штрихи з життя й діяльності Б.М.Мозолевського / В. Стачко // Краєзнавчий альманах. – 2006. – №1.– С. 44 – 46.
• Харланович А. Золоте відлуння пекторалі: (спогади про Бориса Мозолевського, археолога, поета, друга) / А. Харланович// Краєзнавчий альманах. – 2006. – №1. – С. 39 – 43.
• Шкварець В. Борис Миколайович Мозолевський; Історико-археологічна спадщина Бориса Мозолевського; Кілька новітніх зауваг до вивчення історико-археологічної спадщини Б. М. Мозолевського / В.Шкварець // Краєзнавчий альманах. – 2006. – №1. – С. 5 – 26.
• Шкварець В. Поетична та прозова творчість ученого, історика, археолога Бориса Миколайовича Мозолевського / В. П. Шкварець, Г.П.Шкварець // Краєзнавчий альманах. – 2006. – №1. – С. 27 – 35.


* * *


• Дидыч А. Скифская степь Бориса Мозолевского: к 65-летию со дня рождения николаевского археолога и поэта / А. Дидыч // Николаев. – 2001. – №3 – 4. – С. 61 – 63.
• Загребельный А. Скифский царь : [о жизни и деятельности Бориса Мозолевского] / А. Загребельный // Вестник Прибужья. - 2011. - №28(14 июля). - С. 10.
• «Золотими» манівцями Скіфії: (до 75-ї річниці від дня народження Бориса Мозолевського) // Шкільна бібліотека. – 2011. – №1. – C. 17.
• Кіпіані В. Співець «кароокої Скіфії»: на світлу пам’ять Бориса Миколайовича Мозолевського / В. Кіпіані // Вечерний Николаев. – 1993. – 8 дек.
• Кухар-Онишко О. С. У пошуках Скіфії: нещодавно пішов з життя видатний археолог і поет Борис Мозолевський / О. С. Кухар-Онишко // Рідне Прибужжя. – 1993. – 4 груд.
• Месть скифских царей: [о Б. Мозолевском и раскопках древних курганов, которые, как утверждают ученые, связаны с заклятиями] // Новое поколение. – 2003. – 29 окт. – С. 6.
• Мозолевська В. Пливе в печаль дорога пізня: до 70-річчя Бориса Мозолевського / В. Мозолевська //Літературна Україна. – 2006. – 9лют. – С.1,4
• Нетудыхата Т. Жертва скифского кургана: [Б. Мозолевский и пектораль] / Т. Нетудыхата // Южная правда. – 2003. – 30 окт. – С. 5.
• Рубан, В. Учёный и певец скифских степей: [70 лет со дня рождения Бориса Мозолевского]/ В. Рубан // Южная правда. – 2006. – №22(25 февр.). – С.5.
• Рубан, В. Я памятник воздвиг / В. Рубан // Южная правда. – 2006.– №71(30 июня). – С.5.
• Тупайло, С. Співець українського степу: (до 70-річчя Бориса Мозолевського)/ С. Тупайло // Рідне Прибужжя. – 2006. – 18 лют. – С.3.
• Філіпчук Н. «Чому я, мамо, таким вродився? Всі кулі світу ідуть крізь мене»: Фамільні мемуари / Н. Філіпчук // Голос України. – 2009.– 21 січня. – C. 14 – 15.
• Череватенко Л. Борис Мозолевський: «Люблю тебе, гіркий мій степе»/ Л. Череватенко //Рідне Прибужжя. – 2008. – №70(24 черв.). – С.3.
• Череватенко Л. «Степе мій полиновий і тирсовий…»: [про творчість Б. Мозолевського]/ Л. Череватенко // Дніпро. – 1996. – №11–12. – С.4 – 6.
• Черкаська Г. Поет, шукач скарбів і волі : [Борис Мозолевський] / Г. Черкаська // Голос України. - 2014. - N 229. - С. 12.
• Чинаев А. Скифское золото украинского Шлимана: [к 75-летию Бориса Мозолевского]/ А. Чинаев //Южная правда. – 2011. – №11(1лют.). – C. 2.
• Шкварець В. Мозолевський Борис Миколайович (1936 – 1993)/ В.Шкварець //Історія України. – 2010. – №6 – 7(лютий). – C. 36-40.